Типи систем
Перш ніж приступати до проектування системи водовідведення підземних вод, в першу чергу визначаються завдання, які необхідно виконати, а саме – що будемо осушувати. Всю ділянку? Або тільки область, прилеглу до фундаменту. Взагалі, існує два типи систем осушення – відкритий і закритий. Відкритий тип використовується для водовідведення з городів та оброблених полів, закритий – на присадибних ділянках дач і котеджів, а також, як було сказано вище, для захисту будівель від руйнівного впливу високорівневих ґрунтових вод (ВҐВ).
Відкритий дренаж являє собою систему канав шириною близько півметра і глибиною 60-70 см. Стінки канави розташовані під кутом 30° до поверхні. Як правило, канави прокопують по периметру території у напрямку до дощоприймача, котловану або зливової каналізації. Проект відкритої системи осушення розраховується, виходячи з площі території, яка осушується, рельєфу, річного обсягу опадів в даній місцевості і РҐВ.
Якщо з тих чи інших причин відкрита система не підходить, наприклад, займає дуже велику площу або псує ландшафт, вдаються до облаштування закритої системи відводу ВҐВ. При проектуванні в розрахунок беруться ті ж фактори, що є актуальними і для відкритої системи. Основна функція системи закритого дренажу – захист фундаменту і цокольних приміщень від руйнування і псування, викликаних впливом ВҐВ. Система підземного осушення вкрай необхідна, якщо будівля перебуває в низині, при високому РҐВ, або ж, якщо поблизу знаходиться річка, ставок або озеро.
Види закритої системи
Закрита система дренажу включає таки підвиди як:
- пристінний;
- пластовий;
Перший використовується з метою ефективного водовідведення при наявності у будівлі підвальних приміщень; він проектується і облаштовується на стадії зведення будівлі. Другий – використовують після того, як будинок побудований.
При облаштуванні пристінного дренажу, на глибину, яка приблизно відповідає глибині підошви фундаменту, по периметру будинку закладають дрени, що представляють собою пластикові перфоровані труби, що забезпечують відбір ВҐВ з навколишніх пластів. По кутах будівлі і в місцях значного перепаду рівнів встановлюються оглядові колодязі, призначені для очищення труб в разі засмічення. Зібрана ґрунтова вода з усієї системи стікає в колекторний колодязь, розташований в найнижчому місці, звідки вона перетікає або перекачується насосом в систему центральної каналізації або водойму. Дрени укладають під певним кутом, що забезпечує самоплив, а при виборі глибини закладання також враховують глибину промерзання ґрунту. Адже якщо закласти труби вище цього рівня, вода може просто замерзнути і система перестане працювати. Дрени засипають гравієм і обертають спеціальним матеріалом – геотекстилем, що запобігає замулюванню труб. Ефективності водовідведення також сприяє використання двошарової або тришарової полімерної мембранної плівки, що представляє собою комбінацію шарів поліетиленової плівки і геотекстилю.
Пластовий дренаж (або траншейний) – це система траншей, викопаних на відстані півтора-трьох метрів від стіни, в які засипається фільтруючий шар.
Облаштування системи підземного дренажу можна поділити на кілька етапів:
- Проектування.
- Прокладка траншеї для укладання дрен навколо будинку.
- З'єднання траншеї із загальною траншеєю.
- Укладання і трамбування шару піску на дно траншеї.
- Підготовка дрен до укладання (обертання в захисний матеріал).
- Розміщення по дну траншеї шару геотекстилю.
- Засипка шару щебеню.
- Засипка шару щебеню.
- Укладання труб системи дощової каналізації паралельно дренам.
- Установка оглядових і колекторних колодязів.
- З'єднання дрен з колодязями.
- Огортання шару геотекстилю поверх щебеню.
- Заповнення траншеї піском і ґрунтом
- Вирівнювання ділянки.
При влаштуванні системи дренажу слід ретельно все продумати і не шукати обхідних шляхів. Наприклад, ні в якому разі не можна впускати воду з зливової каналізації в дрени, адже їх призначення абсолютно різне. Дрен забирає і відводить вологу з землі, а якщо її заповнити дощовою водою, це здійснити не вдасться. Повірте, ретельне планування і проектування окупиться вам сторицею, а «зекономлені» гроші можуть обернутися додатковими витратами.
