Монтаж пластикового дощоприймача
Дощоприймач або зливоприймач – це приймальна точка дощової й талої води, яка сходить з даху будівлі водостічної труби чи накопичується на поверхні землі у низинах. Від того, як встановити пластиковий дощоприймач, залежить не тільки ефективна робота водостічної системи, а й захист дорожнього покриття на ділянці, а також вимощення, фундаменту будівель і споруд, інженерних комунікацій від згубного впливу води.
Дощоприймачі встановлюють безпосередньо під трубою-водостоком, що відводить воду з покрівлі таким чином, щоб рідина потрапляла чітко до центру приймача. Також зливоприймачі встановлюються в найнижчій точці дорожнього покриття (плитки, асфальту) на перетині ухилів. Правильне розміщення дозволить виключити утворення калюж, підтоплення будівель і споруд.
Особливості монтажу
Порядок встановлення дощоприймача в асфальтове та плиткове покриття аналогічний:
- Відвідна (водостічна) труба приєднується до корпусу приймача. Для цього потрібно вирізати або вибити отвір на стінці по мітках, діаметр якого буде відповідати діаметру відвідної труби, (Ø 50, 110 чи 160 мм).
- Видаляється заглушка, в розтруб зливоприймача підключається відвідна труба (ринва). Перед підключенням місце стикування фланця та ринви потрібно попередньо обробити герметиком.
- Виконується бетонування обойми у два етапи бетоном марки В25: 1 – піднімається рівень бетонної обойми до стічної ринви; 2 – піднімається рівень бетонної обойми до верхньої точки стінок пристрою. Щоб запобігти деформації пластикового корпусу, перед заливкою обойми рекомендуємо встановити решітку. Товщина і ширина бетонної «шуби» нормовані, і залежать від класу навантаження обладнання, що монтується: А15 – 100 х 80 мм; В125 - 100 х 100 мм; С250 - 150 х 100 мм.
- Виконується складання конструкції зливоприймача: в готові пази ставляться перегородки, монтується сміттєвий кошик і поверх дощові решітки. Послідовність збирання не важлива, адже для правильної установки важливий сам корпус.
Потрібно знати! Під час монтажу в плиткове або асфальтове покриття (без різниці) важливо стежити, щоб край корпусу не виступав. Щоб локальна водозабірна точка працювала правильно, решітка повинна бути розташована нижче рівня асфальту чи іншої твердої поверхні, що осушується, на 3-5 мм.
Щоб збільшити об'єм води та поглибити випуск відвідної труби (щоб уникнути замерзання зливових стоків), допускається змонтувати вертикально два зливоприймачі один на одного, попередньо здійснивши надбудову. У такому разі верхній дощоприймач з решіткою організовуватиме прийом стоків, нижній – приєднуватиметься до водовідвідного трубопроводу для відведення дощових/талих вод.
Щоб уникнути розбризкування дощової води, можна водостічні труби підключити відразу до дощоприймача.
Основні правила розстановки дощоприймачів
Від того, як правильно встановити пристрої збору води, залежить ефективність роботи всієї зливової системи на затяжних спусках, перехрестях доріг і пішохідних переходах з боку, звідки прибувають поверхневі стічні води, у низинах, де немає вільного стоку (двори, парки, вулиці, паркування).
Відстань між зливоприймачами підбирається виходячи з ухилу вулиці, але не більше:
- 80 метрів (ухил 0,01 – 0,03%);
- 70 м (0,006 – 0,01%);
- 60 м (0,004 – 0,006%);
- 50 м – до 0,004%.
У разі відхилення від норм, зливова каналізація може не справлятися з відведенням води, яка буде накопичуватися вздовж вулиць, доріг, пішохідних зон, заважаючи автомобілістам і пішоходам комфортно пересуватися.